Огляд HiFi плеєра iBasso DX 320. TOTL здорової людини.

Автор:  Anastasia Nikolaeva

Сьогодні у мене на тесті новий аудіоплеєр DX320 від компанії iBasso. Оглядів на флагмани багато не буває, товариство. Тим більш, після кількох поспіль згадок цієї моделі в моїх публікаціях, зокрема, в репортажі про виставку Audio Video Show 2022 і в статті про iBasso DX170, мене вже наполегливо просили нарешті зробити окремий текст та докладніше сформулювати свою думку щодо цього вискочки. Ок, без питань.

Насправді, поява DX320 на ринку раптово виявилася феєричною, апарат вже встиг серйозно зарекомендувати себе. Зовні він є абсолютною копією свого попередника DX300, але їхні музичні характери відчутно відрізняються. Завдяки дефіциту відповідних чіпів, ми вкотре отримуємо зовсім іншу модель, і це цікаво. Якщо не враховувати майже стаціонарні лімітки серії MAX, DX320 є найтоповішим плеєром бренду. І одним із найбільш затребуваних, адже не всі аудіофіли готові носити із собою непідйомні цеглини. Навіть його заявлену ціну $1600 можна назвати привабливою, оскільки за характеристиками він близький до представників Hi-End сегменту. Хоча, як завжди, тут будуть і плюси, і мінуси, я їх вам опишу. До справи.

Візуальні враження

Нас зустрічає ошатна фірмова коробка. Відкривши її, одразу бачимо плеєр. Як і колишній фаворит DX300, новий DX320 чекає на синьому оксамитовому ложі з трохи параноїдальними написами "iBasso iBasso iBasso". Пробираючись глибше, знаходимо цілком щедрий набір аксесуарів: чохол зі шкірозамінника, зарядний кабель USB-C/USB-A, коаксіальний перехідник, легендарний проводок для прогріву, захисне скло та плівки. Зазначу, що чохол, на мій смак, залишився все ще простуватим, та й кнопки управління у нього позначені слабко, наосліп знаходити їх складно. Зате плеєр не вислизає з нього за будь-якої нагоди, як це було з попередником, за це ставлю лайк. Ну і сам факт наявності чохла в комплекті вартує похвали.

Про дизайн. Як я вже згадувала, зовні новинка ідентична молодшому DX300 – та ж алюмінієва рамка зі скошеними гранями і вигнутими лініями, той же величезний безрамковий дисплей 6.5 IPS 2340x1080 Full HD, та ж приголомшлива переливчаста спинка, найкрасивіше, що є у моделі, ті ж два варіанти кольору: чорний і синій. І гудзик на місці, можете не хвилюватися. Він став сріблястим і трохи змінив форму, але це він, не сумнівайтесь. Всі автентичні враження власник отримає. Хоча особисто мені, до речі, цей виступаючий регулятор гучності більше нагадує вухо, але це не важливо. Хід у колеса м'який, контролюватись він міг би й сильніше. Фізичні кнопки тонкі та плоскі, без чохла користуватися ними, звісно, простіше, та не набагато. Однак хочу вкотре похвалити насичений і яскравий екран, він чи не найкращий на ринку Hi-Fi пристроїв. Якщо вам потрібен плеєр на Android, то нехай він буде схожим на цей.

Окрім сенсорного дисплея, колеса, що відпрацьовує натискання для запуску/блокування, та механічних кнопок, з органів взаємодії присутній також світловий індикатор. А ще є православна наклейка Hi-Res, яка, за традицією, покращує якість звуку вдвічі. Чесне слово, провід для прогріву та ця наклейка викликали у мене якийсь аудіофільський напад ностальгії, iBasso явно вирішили повернути мені мій 2017-й.

Але продовжимо. Час обговорити ергономіку. Ну, що я можу сказати? iBasso DX320 – це лопата. Корпус його довгий і широкий, при цьому він має порівняно малу товщину, параметри – 162x77x17 мм. Тобто його, теоретично, можна носити навіть у вузькій кишені, якщо тільки він туди поміститься. А от це вже не факт. Втім, легка вага 310 г та зручна видовжена форма дають новачку свої переваги. Все ж таки я назву DX320 плеєром, придатним для прослуховування в дорозі, на тлі конкурентів він зараз є одним з найпортативніших флагманів.

І кілька слів про інтерфейси підключення. Незмінними тут будуть тільки порт USB Type-C 3.1 для заряджання, передачі даних та режиму DAC, він же вихід OTG, і коаксіальний вихід (384 кГц та DSD128). Конфігурація решти роз'ємів залежить від вибору підсилювального модуля. У стоку маємо одночасно 3 виходи для навушників: небалансний 3.5 та симетричні 2.5 і 4.4 Pentaconn, всі вони можуть бути і лінійними.

Характеристики та функціональність

А як щодо технологій? В плані електронної начинки герой огляду по-справжньому крутий, я навіть не знаю, до чого тут можна прискіпуватися. Так, мої постійні читачі пам'ятають, що я люблю Циррус, а у DX320 замість нього встановлено пару ЦАПів BD34301EKV від ROHM Technologies із нової серії MUS-IC. Ну то й що? По-перше, ці чіпи прекрасно показали себе в еталонному Cayin N8 II. По-друге, модель iBasso підтримує граничну роздільну здатність сигналу 32 біт/768 кГц і DSD512. По-третє, за звуком плеєр став кращим, але про це ми поговоримо згодом. Тож я вважаю, що це вдале рішення.

Але DX320 має й інші унікальні риси. Для отримання чистого сигналу тут застосовується власна архітектура FPGA-Master, розроблена за допомогою двох фемтосекундних кварцових генераторів Accusilicon. Також присутня запатентована iBasso структура з двома батареями для роздільного живлення цифрової і аналогової частин, вона допомагає запобігти наведенням і спотворенням.

Стосовно більш земних критеріїв – модель дійсно радує функціоналом. Тут нам доступна подвійна операційна система. Для любителів блукати мережею – відкритий Android 11 з функцією Non-SRC, а для аскетів, у яких музика все ще у пріоритеті – MANGO OS. Між іншим, Android такої свіжої версії в Hi-Fi плеєрах я зустрічала поки лише один раз – у DX170 від тих же iBasso. І можливість встановлення будь-яких додатків, наявність стабільного зв'язку Wi-Fi та повного декодування MQA 16X – це вагомий аргумент для користувачів стримінгу.

В цілому, я була здивована, наскільки спритно працює DX320. Сама не вірю, що говорю це. Незвичний результат для виробу iBasso, але зайва нагода відмовитися від снобізму та будь-яких забобонів щодо брендів. Модель отримала толковий 8-ядерний процесор Qualcomm Snapdragon 660 та 6 Гб оперативної пам'яті DDR4. До слова, внутрішньої пам'яті тут 128 Гб, і є слот для картки MicroSD до 2 Тб. На практиці, спочатку я дивувалася, що апарат не витрачає на запуск та вимкнення цілу вічність, а потім зробила висновок, що це взагалі найшвидший плеєр компанії. Молодці.

Список інших характеристик класичний: двонаправлений Bluetooth 5.0 з кодеками aptX, aptX HD та LDAC, робота в ролі зовнішнього ЦАПа чи цифрового джерела, DLNA і AirPlay, параметричний еквалайзер. Більш приваблива особливість – знаменита система змінних модулів підсилення. Хочу підкреслити, що DX320 сумісний саме з останніми платами, випущеними для DX300, а не з молодшими. Ну, це бізнес, панове. У стоку новий флагман постачається з модулем AMP11 MK2s. До показників підсилення у мене жодних питань, це топовий рівень: 7.1 Vrms та потужність 1200 мВт на 32 Ом по балансу, 3.5 Vrms та потужність 380 мВт на 32 Ом на звичайному виході. Використовуючи симетричне підключення, можна сміливо слухати повнорозмірні навушники, у тому числі тугі на розкачку, окрім примхливих стаціонарних планарів. А наявність кількох рівнів підсилення і низький вихідний опір (0.38 Ом по балансу, 0.34 Ом по небалансу) дають можливість використовувати чутливі IEM. Будемо вважати, що з приводу великих розмірів корпусу інженери виправдані.

Останнє, що ми обговоримо у цьому розділі – автономність. Нагадую, iBasso DX320 має одразу 2 акумулятори для живлення аналогової та цифрової частин, їхня ємність, відповідно, 2000 мАг та 4000 мАг. Плеєр підтримує швидку зарядку QC3.0 та PD3.0, можна повністю нагодувати його за 2,5 години. Однак час роботи не фантастичний – до 10 годин. У порівнянні з попередником, який грав до 15 годин, він скоротився. Я від цього, звісно, не в захваті, але не мені критикувати, з моїм SP3000, що також довше 10 годин на одному заряді не живе. Hi-End, він такий.

Звук

Основне тестування проводилося на навушниках Focal Utopia, 64 Audio tia Fourte, Noble Audio Kublai Khan та Meze Advar.

Якщо ви пам'ятаєте музичний почерк iBasso DX300, ви, імовірно, погодитеся зі мною, що цей плеєр – все ж таки сухарик. І флагманський DX320, який прийшов йому на заміну, відрізняється, перш за все, тим, що став помітно живішим. Спираючись суто на аудіофільські терміни, я відзначу, що його подача набула більше тілесності, об'ємного, виразного рельєфу, тривимірності та натуральної насиченості. Якщо ж говорити художньо, мені, невиправному синестету, вона видається ніби забарвленою рудим вечірнім сонцем. Щось затишне, реалістичне у ній відчувається.

За манерою гри DX320 спокійний, стриманий, такий впевнений і тверезий. Він не прагне розважати слухача солодкою співучістю чи оглушливою розкотистістю, не форсує драйв, не розтягує ноти довше, аніж потрібно. Тут багато чіткості, хльосткості, а також очікуваної від пристрою iBasso фірмової аналітичності. Але, знову ж таки, як і DX240, новий DX320 не переборщує із сухістю. Його відпрацювання вокалу – це абсолютно неймовірна суміш енергії, агресії, довірливої відкритості та сили темпераменту. Мені сподобалася ця властивість. Загалом, плеєр вміє бути злим, коли треба, на емоції він аж ніяк не скупий, просто не влаштовує феєрверк там, де його немає у самому матеріалі. І смачна вагомість додає відчуття достовірності картини.

Висновок – перед нами універсал. Я навіть не можу сказати, що особисто мені близьке його забарвлення, але я без проблем слухала б цей апарат дуже довго. Жанрово він всеїдний, його звучання не втомлює, за технічністю та роздільною здатністю він відповідає сучасним стандартам свого класу, потужності йому вистачає. Хіба що до якості запису доволі вимогливий, але це є прийнятним для аудіофільської техніки даної категорії.

Відносно змінних підсилювачів – мені здалася найбільш вдалою та колоритною комбінація з ламповим модулем Korg Nutube AMP13. Але це питання індивідуальних вподобань, кожен має поекспериментувати самостійно. Отже, подальший опис звуку стосується конкретно стокової плати AMP11 MK2s.

По частотах. Баси щільні, глибокі та пружні. У порівнянні з DX300, у DX320 вони стали більш контрольованими і зібраними. Їхня ударність підкреслена, але замість згладженого, трохи млявого гуркоту – рухливий та гнучкий відгук з більш точними контурами. НЧ не заглушають середину, не перетягують на себе всю увагу, при цьому їхньої маси достатньо, щоб вибудовувати переконливу, міцну основу. Рельєф і варіативність текстур прослідковуються цілком вільно.

Середні частоти соковиті, вагомі, контрастні. Плеєр створює крупні та об'ємні образи, не посилює злагодженість і взаємну гармонійність партій інструментів, але й не йде у мертвий моніторинг. Звук прозорий та голографічний, вельми атмосферний. Разом з тим, модель вміє тримати темп, до швидкості та напористості у мене претензій немає. Деталізація, як й зазвичай, хороша, хоча мікроконтраст в даному випадку не акцентований. Масштаб сцени чудовий, в тому числі за ешелонуванням планів в глибину. І важливий козир – пластичність та загострена емоційність вокалу, про це я вже писала. Ну а з мінусів – впізнавана однотонність, приглушеність тембральної гами, властива багатьом плеєрам iBasso, і загальна злитість, та сама тілесність, яка може сподобатися не всім.

Високі частоти теплі, протяжні та повітряні. Іноді вони видавалися злегка жорсткуватими, я хотіла б додати спектру ще більше м'якості, блиску та витонченості. Втім, ВЧ зроблені значно комфортнішими, ніж у DX300, багатьох це потішить. Вони пропонують непогану багатошаровість і виразність, у поєднанні з панчевими басами та добре читаємою серединою маємо вкрай захоплюючий ефект. Окремо можу похвалити відсутність "цифрової" дзвінкості. Зі складними акустичними композиціями плеєр справляється коректно. Але, звичайно, мені, як ВЧфілу, трохи не вистачило іскристості та насичення палітри обертонів.

Конкуренти

Розпочнемо з iBasso DX300. Цей плеєр за подачею більш нейтральний, аналітичний, дрібний, колючий, сухуватий і висвітлений. Я люблю його за деталізацію та швидкість, також у нього просто відмінна уявна сцена, із простором працювати він вміє. Інструменти тут стають у повний зріст, їхні партії розкриваються докладно та ретельно. Але поряд із ним DX320 здається універсальнішим, аналоговішим та природнішим. І роздільна здатність у нього вища. Якщо ви вважаєте DX300 різким, тонкоголосим і надмірно легковагомим, апгрейд на DX320 вас позитивно здивує. І навпаки, якщо ви не любите додаткову щільність звуку – однозначно можете не поспішати.

Мій фаворит в лінійці, лімітований сталевий iBasso DX300 MAX, має кристальне, яскраве, барвисте звучання. Він ще скрупульозніше креслить візерунок мелодії, з вираженою рельєфною текстурністю. Ідеальний темний фон виділяє дрібні нюанси, розділення партій, будь-які тихі призвуки. Прозорість і масштаб тут дійсно гарні. Баси вагомі та варіативні, верхні частоти переливчасті і ясні, з відмінною протяжністю. Особисто моїм уподобанням DX300 MAX відповідає краще, ніж DX320. Але різниця у вартості між ними суттєва, та й не всім потрібна така важка стаціонарна цеглина.

Більш зручна для портативу модель – iBasso DX240. Почерк у нього соковитий, яскравий, жвавий, плинний і плавний, а норов дуже веселий і життєрадісний. Він скоріше орієнтований на макродинаміку, тут бездоганно передається настрій композиції, хвацький драйв та ритмічна злагодженість. Разом з тим, середні та високі частоти не втрачають розбірливості і технічності. Достатньо збалансований звук. Але DX320 випереджає молодшого брата за розмірами сцени, за інформативністю, чіткістю і, знову ж таки, за роздільною здатністю. Дещо спільне, така тепла живість, у них є, але якщо ви розмірковуєте, взяти DX240 або назбирати на DX320, я рекомендую другий варіант. А от перехід з одного плеєра на інший, можливо, і не має сенсу. На мій погляд, після DX240 для серйозного апгрейду бажано шукати вже пристрої з більш топового цінового сегменту.

І знову коротко торкнуся теми портативного стаціонару – народний улюбленець FiiO M17. Його подача харизматична, прохолодна, масивна та згладжена. Грає M17 рівно, нейтрально, досить деталізовано. Що мені не подобається в його звучанні, – злегка металевий відтінок ВЧ, їхня спрощеність. В принципі, вибір між флагманами від FiiO та від iBasso був би суто смаковим, – масштабний, незабарвлений, вагомий, енергійний і потужний звук M17 проти контрастного, щільного, рельєфного, інформативного та насиченого почерку DX320, – якби не відмінності у форм-факторі. Відносно компактний DX320 дає приємне поєднання адекватних розмірів корпусу та музичного потенціалу. А M17, при всьому бажанні, не назвеш кишеньковим пристроєм, у нього своя аудиторія.

Підсумки

Настав час сформулювати заключне резюме. Знаєте, вже при першому знайомстві з iBasso DX320 у мене виникла думка, що це аудіофілія здорової людини. Такий плеєр можна взяти один раз і надовго, і реально забути про вічну гонитву за ідеалом. Ось він, цей ідеал, в руках. Багатофункціональний, не занадто дорогий, зі швидкою прошивкою, надзвичайним дисплеєм, змінними підсилювачами та якісним звуком. Питання в тому, чи сподобається вам його характерне тепле забарвлення, якщо так – це буде справжнє відкриття. Рекомендую модель до ознайомлення. Всім Hi-Res, товариство.