Огляд Hi-End навушників Campfire Audio Solaris Stellar Horizon. Нові горизонти.

Автор:  Anastasia Nikolaeva

Коли американська компанія Campfire Audio презентувала п'яте покоління своїх культових навушників Solaris і, якщо я не помиляюся, восьме покоління Andromeda, я відверто іронізувала з цього приводу. Я робила огляди майже усіх попередніх версій цих легендарних IEM, деякі були вдалими, деякі – більш слабкими, але щоразу у мене мимоволі з'являлася думка, скільки ще триватиме ця гра на знайомих іменах. І от бренд вкотре випустив оновлення, ще й по-дорослому підняв ціну. Я зобов’язана була отримати на тест ці навушники, товариство. Почнемо з Solaris, не дарма я сама в минулому власник оригіналу Gold і лімітки SE. Мені подобається характерний почерк цієї моделі... ні, вже серії. Але Solaris за $2670 – це вже якось за межею добра і зла. Виглядає або як найнахабніший аудіофільський маркетинг року, або як реально серйозний прорив. Ну, от і з'ясуємо, чи вартує звук новинки своїх грошей. Разом з тим постараюся відповісти усім власникам молодших варіацій Solaris, чи потрібен апгрейд. До справи.

Візуальні враження

Отже, жадана новинка. Упаковка у неї порівняно велика та важка. На картонній обкладинці з зоряним візерунком є зображення навушників, коротка інформація про драйвери, підтвердження, що модель "Created in Portland" і звичний скромний напис "Nicely Done". Під обкладинкою знаходимо видовжену брендовану коробку, виготовлену з дерева. Преміальність презентації вражає, я навіть спробую не псувати її своїми нехорошими жартами на тему: от що сталося з бюджетом щасливого власника.

Все, тепер серйозно. Комплект постачання у нового флагмана дійсно щедрий. Окрім дерев'яного ящика і стокових дротів, тут є магнітний шкіряний чохол-гаманець Dimensional Folding Case у відтінку “Dark Matter” Black, зроблений вручну в Португалії, магнітний тканинний чохол-гаманець для кабеля RipStop, подвійний мішечок на затяжках, 3 пари звичайних силіконових насадок, 3 пари фірмових пінок Campfire Audio Marshmallow та інструмент для очищення. Також присутній фірмовий значок. Як на мене, треба було дати йому окремий унікальний малюнок, для аудіофілів в більш високому званні. Це теж ще не все, мало не забула згадати сертифікат з індивідуальним номером пари, – у моєму випадку він був 60, – і підписом виробника. Ну й до навушників додали уривок оповідання, присвяченого Solaris Stellar Horizon, з історією про космічну подорож і перетворювач звуків. Як я висловилася щодо нього: виглядає так, наче в ньому є сенс. Рекомендую до читання, він наводить на підозри, що Кемпи явно знаються на космічних подорожах.

Щодо дизайну нових Solaris. Він гранично вишуканий та витончений, по-справжньому красивий. Шелли виконані з сріблястої нержавіючої сталі з прецизійною обробкою, фейсплети – з акрилу, золота інкрустація PVD на чорному тлі вирізана за допомогою лазера, вона нагадала мені сітку координат зоряної карти. Також на чашах є елементи з латуні. Складання бездоганне, корпуси виготовлені вручну в США, вони відчуваються цілісними, неначе литими. Розмір маленький, з плавними контурами.

Хоча є й мінуси. По-перше, гладенькі звуководи погано тримають деякі амбушури. По-друге, незважаючи на відмінну компактність, посадка Solaris Stellar Horizon фантастичним чином виявилася особисто для мене незручною, як й у оригінальної версії. Чи тому, що навушники доволі важкі, чи через форму носиків. Довелося довго експериментувати з насадками. Магія Соларісів, що сказати.

Про комплектні дроти. Маємо одразу 3 пласких літцендратних чотирижильних кабелі Time Stream з посрібленої міді – стандартний 3.5, симетричний 2.5 і симетричний 4.4 Pentaconn. Особисто мені не зовсім зрозуміло, навіщо потрібен цей зміїний клубок, коли на ринку давно застосовуються штекери з модульною конструкцією. Але, на подив, з приводу акустичної прозорості цих проводів претензій у мене немає. Більш топовий шнурок, звісно, покращить натуральність тембрів, але не скажу, що перехід на нього тут терміново необхідний. Зі зручністю використання теж все непогано, кабелі легкі, м'яка ізоляція робить їх слухняними. Конектори MMCX з берилієвої міді тримаються міцно та надійно. Отож, заслужений лайк.

Що у підсумку? Святкове пакування, купа ошатних аксесуарів, ефектне оформлення дизайну корпусів. Я не могла позбутися відчуття, що компанія намагається мене підкупити, маніпулює моїми уподобаннями, будить десь у мені дівчинку. Золото, блиск, чохольчики... Ну, піду проти системи і скажу, що лімітовані Solaris SE із фейсплейтами з натурального перламутру мушель молюсків абалонів подобалися мені більше. От і все. Хоча не заперечуватиму, презентація у новинки розкішна. Я дещо подібне спостерігала, роблячи огляд ювілейної моделі FiiO FDX – там теж були різні бонуси, сяючі алмази, золото і дерев'яна скринька. Що ж, я не проти, щоб раз у пів року до мене на тест потрапляли такі колекційні IEM. Але всі зовнішні деталі – це забавки. Давайте переходити до важливіших для нас аспектів.

Характеристики та сумісність

- Діапазон частот: від 5 Гц до 20 кГц;

- Чутливість: 94 дБ;

- Опір: 4.4 Ом.

Хочу попередити, що Solaris Stellar Horizon дуже легкі на розкачку і дуже чутливі. Відповідно, їм не потрібен потужний підсилювач для розкриття потенціалу, але вони схильні збирати будь-який фоновий шум, тому вам слід шукати тихе джерело. На щастя, у сучасних Hi-Fi плеєрів із цим проблем немає.

На перший погляд, перед нами все ті ж класичні чотиридрайверні гібриди, конфігурація випромінювачів у них начебто залишилася незмінною – як за найменуваннями, так і кількісно. Але насправді вона змінилася. Модель отримала новий повнодіапазонний кастомний динамік 10 мм ADLC з акустичною камерою Radial Venting, дана система радіальної вентиляції покращує об'єм і масштаб сцени. За високі частоти відповідають 2 кастомні арматури з подвійною діафрагмою та знайомою нам технологією камери T.A.E.C. Таку ж арматуру виділено для СЧ. Що ж, час обговорити результат.

Звук

Основне тестування проводилося на плеєрах Astell&Kern A&Ultima SP3000, Cayin N8 II, Questyle QPM та iBasso DX320.

Та-ак, намагатимусь не лаятися. Перші враження від прослуховування Solaris Stellar Horizon у мене були скоріше відштовхуючими, але концентруватися на моїй емоційній оцінці ми не будемо, модель явно смакова, багатьом вона, навпаки, сильно сподобається. А моя реакція тут передбачувана, знаючи мою любов до строгої лінійності. Краще я докладно опишу, що являє собою почерк новинки.

Звісно, навушники забарвлені. Причому помітно, і для даного сегмента це вже якось трохи ріже слух. Окрім того, з явних мінусів можу назвати занадто злиту середину. Також, на подив, мені не вистачило глибини і відкритості панорами, як би там про неї не співали у презентації. Робота з простором здалася мені непоганою, але доволі посередньою як для цієї вартості. Позиціонування близьке до слухача, я віддаю перевагу більшій повітряності. Та гаразд, аудіальне сприйняття масштабу уявної сцени у кожної людини відрізняється.

Сама подача Solaris Stellar Horizon м'яка, тепла, співоча і весела. Модель має знайому тембральну гаму, таку ледь акварельну, затишну та романтичну, властиву всім попереднім поколінням Solaris. Вона приємно насичує відтінками живі композиції. Ще одна впізнавана риса – жвава енергійність. Навушники знають, що інструменти повинні звучати злагоджено, вступати вчасно, тримати темп, доповнювати один одного, чітко комбінувати пружність і легкість текстур, а не тягнути окремі партії з сухою відстороненістю, що переходить у розрізненість. При усій їхній неагресивності, дорікнути нестачею захоплюючої мелодійності новим Solaris я не можу. Найбільш вдало вони показують себе на рухливих, динамічних, азартних акустичних записах, де ключову роль відіграє гармонійна взаємодія між різними музикантами. Тут їхня невимушена спритність проявляється повною мірою.

Безперечно, особливості своєї породи оновлені Solaris зберегли, фанати отримають той характер, який люблять – натхненний, чарівливий. А в чому конкретно прогрес, якщо порівнювати Stellar Horizon із попередниками? Невже доплата – це лише за дерев'яну коробочку, золоту інкрустацію, латунь і толкові комплектні кабелі? Звичайно, ні. Величезного приросту в технічності я тут справді не бачу, а от за роздільною здатністю він є. І в плані природності навушники зробили крок уперед, мені навіть незвично було чути знайому манеру Solaris у поєднанні з більшою натуральністю, це цікавий досвід. Ну й інформативність покращилася, хоча її, як на мене, частково краде розважальне розміщення акцентів. Дивіться самі, що для вас важливіше – аналітичність чи насиченість. Жанрово модель всеїдна, до якості матеріалу не надто вибаглива. З будь-яким джерелом вона залишається аналоговою і не втомлюючою. Але, знову ж таки, це не зразок суворої достовірності, почерк тут відчутно прикрашений, тому рекомендую самостійно потестувати новинку перед покупкою, до прослуховування не брати.

По частотах. Баси об'ємні, округлі, розмашисті. Контроль прийнятний, вільно читаються дрібні нюанси рельєфу. Також є приємна варіативність текстур. Однак у цієї версії, як і у старих Solaris, я помічала нестачу глибини саба, окресленості контуру НЧ, їхньої зібраності і твердості, вони здаються скоріше пухкими, аніж щільними. Хоча драйв передається добре.

Середні частоти соковиті, теплі, гладенькі. Вони стали реалістичнішими, тілеснішими, переливи нот такі огортаючі та плавні. Нижня середина ґрунтовна і густа, як мед, ВСЧ чисті, але ненав'язливі. Тут не буде хірургічної гостроти мікроконтрасту або "цифрової" дзвінкості, картина здається збалансованою та цілісною. З недоліків – я б хотіла додати ще швидкості та розділення партій.

Верхні частоти ясні, артикульовані, детальні та вагомі. От до їхньої виразності та прозорості питань у мене немає. Лінія ВЧ вишукана, тонка і акуратна, вона прокреслена впевнено, граційно і розбірливо. Виділення сплесків додає емоцій, однак, на мій погляд, залишається в межах комфортного рівня. Хоча все залежить від вашої індивідуальної чутливості до спектру. Але, безумовно, багатоінструментальні складні твори навушникам до вподоби. Покритикувати можна хіба що палітру обертонів, ну й протяжність верхніх шарів ВЧ могла бути ще кращою.

Конкуренти

Постійні читачі пам'ятають, що топовий сегмент – це моя спеціалізація. Мабуть, скористаюся привілеєм і зроблю порівняння тільки з IEM схожої ціни, котрі побували в моїй особистій колекції. Як власник, я знаю про них трохи більше.

Отже, почнемо з Campfire Audio Solaris SE. У них налаштування звуку я люблю так само, як у оригінальних золотих Solaris, і сильно більше, ніж у версії 2020. Special Edition здаються рівнішими, незабарвленішими і делікатнішими, ніж Stellar Horizon. Подача у них більш універсальна, швидка і довірлива, з часткою вкрадливості. Тембри схожі, сцена за масштабом прекрасна для свого класу. Разом із тим, вони сухуваті, СЧ у них значно синтетичніші, ніж у новинки, а ще вони дуже поступаються їй за роздільною здатністю на ВЧ. Опрацюванням НЧ мене жоден з двох суперників особливо не вразив – у SE вони стриманіші, у SH докладніші, але в обох випадках недостатньо окреслені. Чи є сенс брати новий флагман? Знову ж таки, без самостійного порівняння не раджу, але якщо почерк буде вам близьким – цілком так.

Йдемо далі. Noble Audio Kublai Khan пропонують прозорий, інформативний, повітряний, відкритий звук, ніжний та мелодійний. Вони досить технічні та нейтральні, хоча теж не схильні до різкої мікродеталізації. Також у них більше легкості та хльосткості, менше тілесності та драйву. Тембри тут чисті, ВЧ мають приголомшливу протяжність, кристальність і гнучкість завдяки п'єзо-кераміці, а випромінювач з кістковою провідністю дає рельєфному мідбасу смачний тактильний відгук. Середні частоти правдиві, критичні до якості запису. У порівнянні, у Solaris СЧ тривимірніші і багатші на відтінки. Загальна картина у Kublai Khan є дещо розрізненою, немає такої міцної узгодженості драйверів, як у Solaris Stellar Horizon. Комусь нові Khan можуть здатися нуднуватими. Крім того, їм явно бракує глибини НЧ. У цих IEM інша аудиторія, варто дивитися на них, якщо ви віддаєте перевагу поєднанню м'якості та чесності.

Тепер Noble Audio Sultan. Оце вже знову навушники про емоції. Основні відмінності від героя огляду – сцена масштабніша, баси глибші, ударніші і багатошаровіші, але більш стомлюючі, середина тонша і, скажімо так, арматурніша, ВСЧ втоплені, а от ВЧ дуже переливчасті і природні, хоча вони й менш насичені, ніж у Khan. Звучання у Sultan музичне і захоплююче, до злагодженості претензій немає, але притемнене, оксамитове, трохи вальяжне забарвлення також є смаковим, його треба слухати.

І, нарешті, FIR Audio M5. Багато точок зору щодо них. З одного боку, вони дуже слабко відіграють високі частоти, незважаючи на наявність електретів, мені взагалі нема чого сказати. Окрім того, їхні пружні, округлі, масивні баси є доволі однорідними за текстурою, типово динамічними. Середні частоти точні та рухливі, але більш синтетичні, ніж у Stellar Horizon. І сам почерк, хоча й є яскравим, драйвовим, але не особливо вражає роздільною здатністю. З іншого боку, якщо ви закохаєтеся в його розміщення акцентів, це буде ідеал надовго. І FIR, і Campfire тут чимось схожі, вони явно прагнуть до теплої співочості, але роблять це по-різному.

Висновки

Що я можу сказати? Головний висновок – звук у Campfire Audio Solaris Stellar Horizon смаковий, тому закликаю вас припинити слухати мене, а краще послухати навушники. Так, за цю ціну я очікувала більше змін, хоча доплата за преміальність – теж не сюрприз. Зате у нас є ще один варіант для вибору між різними Solaris, і хтось саме у ньому знайде свій Hi-End. Це важливо. Дякую за увагу, товариство.